У ЖИТТІ НЕ БУВАЄ ВИПАДКОВОСТЕЙ

Як часто ми нарікаємо на те, що наші плани іноді руйнуються , і щось відбувається не так, як ми задумали. Проте, треба пам’ятати, що Господь, перекреслюючи наші особисті наміри, влаштовує ситуацію таким чином, що вона принесе більше користі або ж нам самим, або людям, які потребують нашої участі. З цього приводу є одна повчальна історія.

Лікар Марк, був відомим фахівцем в області онкології. Одного разу він збирався на дуже важливу конференцію в інше місто, де його повинні були нагородити премією в галузі медичних досліджень. Він дуже хвилювався, тому що на цій конференції повинні були оцінити його багаторічні труди.

Однак, через дві години після того, як злетів літак, сталася аварійна посадка в найближчому аеропорту через технічну неполадку. Доктор боявся не встигнути, тому орендував машину і поїхав сам в місто, де мала проходити конференція.

Однак, незабаром після того, як він виїхав, зіпсувалася погода і почався сильний шторм. Через сильний дощ він не туди завернув і заблукав.

Після двох годин безрезультатної їзди він зрозумів, що пропав. Він відчував себе голодним і жахливо стомленим, тому вирішив пошукати, де б зупинитися. Через деякий час, він, нарешті, натрапив на маленький старий будинок. Зневірившись, він вийшов з машини і постукав у двері.

Двері відчинила красива жінка. Він пояснив їй усе і попросив скористатися її телефоном. Однак, жінка сказала, що у неї нема телефону, але він може зайти і почекати, поки погода не покращиться.

Голодний, мокрий і втомлений лікар прийняв її люб'язну пропозицію і увійшов.

Дама подала йому їжу і гарячий чай та сказала, що він може приєднатися до її молитви. Але, лікар посміхнувся і сказав, що він вірить тільки в працьовитість, і відмовився.

Сидячи за столом і попиваючи чай, лікар спостерігав за жінкою в тьмяному світлі свічок, як вона молилася поруч з дитячим ліжечком.

Лікар розумів, що жінка потребує допомоги, тому, коли вона закінчила молитву, запитав її, чого саме вона хоче від Бога і невже вона думає, що Бог колись почує її благання. Потім він запитав про маленьку дитину в ліжечку, біля якої вона молилася. Жінка сумно посміхнулася і сказала, що дитина в ліжечку - це її син, який страждає від рідкісної форми раку. І тільки один лікар може вилікувати його, але у неї немає грошей, щоб дозволити собі це, і крім того, той лікар живе в іншому місті. Вона сказала, що Бог досі не відповів на її молитву, але вона знає, що Він допоможе їй і ніщо не зламає її віру.

Збентежений лікар втратив дар мови і просто розплакався. Він пригадав все, що з ним сьогодні трапилося: несправність літака, проливний дощ, через який він збився зі шляху... І все це сталося через те, що Бог не просто відповідав на молитву жінки, а давав і йому шанс вийти з матеріального світу і допомогти бідним людям, у яких немає нічого, крім молитви.

Завжди будьмо готові зробити те, що Бог приготував для вас. Не буває випадковостей у житті.

А ЩЕ, ТРЕБА ВІРИТИ, ЩО ГОСПОДЬ ЧУЄ НАШІ МОЛИТВИ, І ОБОВЯЗКОВО ДОПОМОЖЕ,,,

Отець Володимир

Пам'ятайте,що з Вами Бог:10 порад отця Юстина Бойка

   

1. Жийте з Богом (моліться і пам’ятайте про Бога)
2. Пам’ятайте, що ми усі грішні. А тому, можемо усі кожної миті покаятися
3. Поставте у житті єдину ціль і усі інші під неї підпорядкуйте
4. Не звертайте увагу на заздрощі, критики і нарікання. Жийте своїм життям, бо тільки Вам його дав Господь. Не намагайтеся насильно змінити життя інших, навіть найдорожчих Вам людей
5. Прислухайтеся тільки до порад людей, які бажають Вам добра
6. Намагайтеся взагалі не нарікати, а якщо хочеться, поплачте на самоті
7. Пам`ятайте, що з Вами Бог – Ви не самі
8. Користайте з кожного дня, бо він може бути останнім
9. Цінуйте друзів і дозволяйте їм помилятися, навіть у думці про Вас
10. Життя – прекрасне, тільки треба часу, щоб усе це зрозуміти. Решта підкаже Господь і життєвий досвід!

ТРИ ПОРАДИ СВ. ІВАНА ПАВЛА ІІ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ДОБРЕ ПЕРЕЖИТИ ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Піст — чудовий час духовної віднови. Під час цього періоду ми намагаємося відмовлятися від того, що нас віддаляє від Бога, та культивувати звички, які нас до Нього наближають.

Зазвичай ми обмежуємо себе у споживанні солодощів чи інших продуктів, намагаємося менше часу проводити перед телевізором, обмежуємо себе у користуванні соцмережами. Пропонуємо також скористатися порадами св. Йоана Павла ІІ, які допоможуть нам краще пережити Великий Піст.

1. У своєму першому посланні на Великий Піст 1979 року Понтифік писав: «Не брати нічого із собою передбачає не лише відмову від зайвого. Іноді навіть слід відмовитися від найнеобхіднішого, як це вчинила бідна вдова (пор. Мк 12, 41-44), яка добре усвідомлювала: вона дарує Богові лише те, що отримала як дар від Нього». Іншими словами, цілком добре врешті-решт позбавитися усього того, що нам заважає, чого ми маємо над міру. Однак варто піти далі й у потрібний момент бути готовими обирати більше добро. Нехай приклад бідної вдови супроводжує нас впродовж цього часу й допомагає не усправдлевлюватися надто легко.

2. У посланні на Великий Піст 1980 року св. Йоан Павло ІІ писав: «Ділитися з іншими по-справжньому означає зустрітися з ними. Це допомагає нам звільнитися від зв’язків, які нас поневолюють, дивитися на інших як на наших братів і сестер, знову відкрити, що ми — діти одного Отця, Його спадкоємці та співспакоємці Христові (пор. Рим 8, 17). Саме Він обдаровує нас нетлінним багатством».

3. «Піст — це час правди. За прикладом доброго самарянина (пор. Лк 10, 29-37), ми повинні зупинитися, побачити наших сестер і братів, а також пожертвувати їм щодня свій час та блага, якими диспонуємо. Добрий самарянин — це Церква! Кожен з нас покликаний і зобов’язаний бути добрим самарянином. Добрий самарянин живе милосердям. Подивімося на себе чесно, щиро і просто. Наші ближні — це убогі, хворі, відкинуті. Як ми до них ставимося? Якою є наша любов? Що ми називаємо правдою?» — писав Папа у посланні на Великий Піст 1982 року.

Джерело: CREDO

Дивно..

Дивно, що 100-гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її залишаємо в церкві, і такою малою, коли ми залишаємо її на ринку.
Дивно, що година, проведена за читанням молитов, згадуючи Бога, нам здається таким довгим часом, а година, проведена біля телевізора, таким коротким.
Дивно, що, читаючи молитву, ми ледь збираємося з думками, тоді як в розмові з приятелем це для нас не складає ніяких труднощів.
Дивно, що ми так радіємо, коли оголошують додатковий час футбольного матчу, і скаржимося, коли проповідь затягується довше звичайного.
Дивно, що нам так важко змусити себе прочитати хоча б одну главу Біблії, і так легко ми читаємо сто сторінок улюбленого роману.
Дивно, що в концертному залі люди прагнуть в перші ряди, а в церкві - в останні.
Дивно, що нам так важко вивчити одну молитву, і ми так легко запам'ятовуємо і переказуємо чутки.
Дивно, що ми так легко віримо в написане в газетах, і нам так важко повністю увірувати в написане в Слові Божому.
Дивно, що кожен з нас бажає увійти в Рай і не хоче обтяжувати себе стараннями для його набуття.
Дивно, що майже кожен з нас одночасно є і суддею і адвокатом: коли мова йде про чужі гріхи - ти суддя, а коли мова йде про власні гріхи - ти адвокат.
Дивно, що, прочитавши ці рядки, майже кожен з нас вважатиме їх актуальними для інших, тільки не для самого себе .